Перейти до вмісту

Солотвино

Солотвино - стародавній закарпатський центр солевидобутку, що динамічно розвивається бальнеологічний курорт.

Загальна інформація.

Солотвино – селище міського типу Тячівського району, Закарпатської області України. У літературі іноді зустрічаються старі назви поселення – Слатина, Акнаслатіна, Мараморошської Солотвино, Слатинської Частки і, нарешті, Солотвино. Розташоване на правому березі Тиси, між Карпатськими гірськими хребтами Салаваном і Магурою, в 25 км. від районного центру – Тячів, впритул до українсько-румунському кордоні. Залізнична станція на лінії Батьово – Великий Бичків. Через селище проходить державний автодорога Ужгород – Рахів.

Солотвинські озера

Мало хто знає, що в Солотвино є дивовижні солоні озера, які дуже сприятливо впливають на шкіру людини, а грязі за своїми лікувальними властивостями не поступаються грязі Мертвого моря. Вода в озері в кілька разів солоніша морської води. Концентрація солі близько 200 грам на літр. В цьому Ви можете переконатися, вийшовши з води і постоявши на сонці 5 хвилин – на Вашій шкірі почне кристалізуватися сіль і з’являться маленькі крупинки. Щільність води настільки велика, що людину просто виштовхує на поверхню. Почуття, які відчуваєш при плаванні в такій воді дивні. Можна без особливих зусиль підняти ноги і руки вгору і при цьому ти все одно залишаєшся на поверхні води. Тут дуже швидко можна навчиться плавати. Єдине зауваження – не раджу пірнати з відкритими очима – дуже сильно будуть щипати. Вода в озері дуже тепла – 25-27 градусів.

Історія виникнення озер почалася з моменту запуску соляної шахти в 1902 році. Шахта провалилася на 20 метрів, утворивши улоговину, заповнену водою. Так з’явилося озеро Кунігунда. Згодом стали з’являтися і інші озера.

В Солотвино є кілька озер: з прісною водою, із солоною водою і з йодованою. Якщо солоні озера корисні всім, то в йодованої воді далеко не кожному можна купатися. Тут не завадить консультація досвідчених фахівців. На базах відпочинку є кілька косметичних салонів, де за певну плату Вам призначать курс лікування.

Води озера допомагають вилікувати захворювання опорно-рухового апарату, переломи кісток, радикуліт, псоріаз та інші.

Тепер про саму території. Недалеко від озер працює непоганий продовольчий ринок. Вихід до озер платний (кілька гривень). При вході розташовуються прилавки, де продають плавки і купальники, надувні матраци та інші, необхідні для плавання речі.

Поруч з озером знаходиться кілька закусочних, де Ви зможете поїсти і втамувати спрагу холодними напоями. Пляж поки ніхто не поліпшував, а може і не потрібно. Люди розташовуються прямо на землі. Зручно і те, що поруч з солоним озером, в п’яти метрах, знаходиться озеро з прісною водою, де Ви зможете відразу змити з себе всю сіль. Правда вода в ньому на 5-7 градусів холодніше, ніж в солоному. А якщо Ви бажаєте обмитися в більш чистій воді, то до Ваших послуг душові кабінки (платні).

Поруч з озером, в якому вхід платний розташовується штучне солоне озеро, де можна купатися абсолютно безкоштовно. Також недалеко знаходиться озеро з дуже солоною водою. Щільність його така, що людина починає відчувати силу виштовхування, зайшовши в озеро по коліно. В цьому озері купатися не рекомендують.

Крім знаменитих озер у Солотвино є ще і не менш знамениті соляні шахти. Туди з’їжджаються лікуватися від астми, туберкульозу та інших захворювань дихальних шляхів. На базі Української алергологічної клініки лікують бронхіти, астму, алергію за допомогою тепло й електролікування, питної терапії, масажу. Крім цього в лікуванні використовується метод спелеотерапії – використання мікроклімату соляної шахти на глибині 300 метрів. У повітрі в 10 разів нижче кількість мікроорганізмів, ніж у звичайному повітрі, стабільна температура 23 градуса і відносна вологість 20-60%. Лікування проводиться протягом 15-25 сеансів по 5-10 годин, в залежності від тяжкості захворювань.

Солотвино знаходиться прямо на кордоні з Румунією. Тому в місті існує прикордонний контроль.

Територія, де розташована нинішнє Солотвино, було заселено в далекій давнині. Про це свідчать городище на правому березі Тиси епохи раннього заліза (IX – VIII ст. До н. е.), I ст. н. е. і період Київської Русі (XI – XIII ст.). Неподалік від городища виявлені стародавні солекопи, де знайдені монети III ст. н. ери.

Перша письмова згадка про Солотвині відноситься до 1360 року, коли тут почали видобувати сіль. Подальший розвиток селища пов’язане з цим промислом, хоча основна частина населення займалася сільським господарством – хліборобством на розчищених від лісу ділянках землі і скотарством.

Початок промислового видобутку солі перетворило Солотвино в важливий господарський і політичний центр. У середньовіччі і навіть в новий час сіль розглядалася як реальна грошова одиниця, тому правителі Угорщини та інші наділені владою особи приділяли розвитку Солотвина багато уваги.

Солерозроботки належали королівському двору. Крім жителів Солотвина – казенних людей, тут працювали також засуджені на каторгу кріпосні з навколишніх сіл.

Найдавнішим і найпримітивнішим способом добування солі було копання східчастих ям, глибина яких сягала 20 м. Пізніше копали конусоподібні ями, або «чортові ями», глибиною до 140 – 150 м. Солекопи опускалися в них по мотузковим сходам, а сіль піднімали в великих сітках , сплетених з мотузок, воду – в мішках, виготовлених зі шкіри буйволів. Брили солі розпилювали на куби, ставили особисте клеймо солекопа і здавали королівському чиновнику. Цей спосіб видобутку солі існував протягом усього середньовіччя.

Згідно з легендою, подорожуючи з королем Бейло IV, його дочка Кунігунда кинула свій перстень в одну з солотвинських шахт. Після заміжжя королівна переїхала до Польщі. Під Краковом, в місцевості, званої Величка, цей перстень в шахті знайшли польські солекопи.

В останній чверті XVIII ст. тут почалося будівництво підземних шахт. У 1778 р була відкрита перша шахта нового типу «Христина».

Солотвинська сіль користувалася великим попитом у країнах Центральної Європи. До 80-х рр. XIX ст., Коли була побудована залізниця, сіль сплавляли по р. Тисі, на плотах. Доставляти вантаж по стрімкій річці було дуже небезпечно. Склади солотвинською солі були за течією Тиси – в Вилоку, Тарканом, Токаї, Сольноке. Далі сіль перевозилася гужовим транспортом.

Пам’ятки.

Церква Св. Архистратига Михаїла є одні з архітектурних пам’яток Солотвина. Ще у 1751 р джерела згадували про існування в селищі дерев’яного храму, однак в 1784 році він згорів. Справжня святиня – це добротна кам’яна базиліка, будівництво якої завершилося в 1936 р стараннями Великовараданського Михайла Павла, про що свідчить пам’ятна таблиця румунською мовою встановлена ​​перед входом.

У 1974 р в селищі відкрився Музей історії солекопалень. Експонати музею, який знаходиться неподалік від Солотвинського солерудника, ілюструють історію видобутку солі на території Закарпаття. Тут можна оглянути інструменти та особисті речі солекопів, різноманітні спеціальні інженерні конструкції. Музей розкриває шлях Солотвина від звичайної шахти до знаменитого лікарняного центру.

В Україні спелеотерапія застосовується з 1968 року, початком роботи Обласної алергологічної лікарні. У 1976 р була відкрита Українська алергологічна лікарня – найбільша в світі. У товщі соляного масиву, на глибині 300 м. Від поверхні землі, в шахті №9 Солотвинського рудника облаштовано підземне відділення. Солотвинський солерудник – один з найбільших в Європі, запаси солі тут становлять 300 млн. Тонн, товщина шару промислової розробки – 300 м.

Як дістатися.

До Солотвино можна доїхати з Ужгорода автобусом «Ужгород – Рахів», вартість проїзду – 15 грн., А дорога займе близько трьох годин. З Івано-Франківська можна доїхати автобусом «Івано-Франківськ – Тячів«. З Києва, Львова, Івано-Франківська – автобусом «Київ – Тячів».

Туристичні об'єкти: Солотвино
  • озеро Кунігунда
    пам'ятник природи 1902 р
    Close
    озеро Кунігунда
    пам'ятник природи 1902 р

    Солоне озеро антропогенного походження, аналог Мертвого моря за ступенем мінералізації води. Виникло в 1902 р на місці просівшої соляної шахти. Названо ім’ям угорської цариці Кунігунди, дружини київського князя Ярополка, яка, за легендою, зупинялася тут по дорозі до Києва. Зараз оточене безліччю аналогічних озер. Солоність води в них досягає 32-35%, що викликає відчуття невагомості при зануренні. Для хімічного складу характерна підвищена концентрація іонів брому. Протягом року температура води не опускається нижче 17 ° С, влітку тримається на рівні 25-27 ° С. Берег і дно озера вкриті шаром лікувальної грязі чорного кольору. Озеро є курортом, широко застосовується грязелікування і лікування сольовим розчином (ропою). Грязі дають позитивний ефект при лікуванні серцево судинної системи, остаточних явищах флебітів і тромбофлебіту, захворюванні кісток, нервової системи, урологічних захворюваннях, псоріазі і легеневої системи.

Тури до: Солотвино

Черговий робот не виявив турів у це місто!

Готелі та котеджі у : Солотвино

Черговий робот не виявив готелів / котеджів в цьому місці!