Івано-Франківськ

Колегіальний (фарний) костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії – один з найцінніших архітектурних і духовних пам’яток Івано-Франківська. Арх. Ф. Корассіні звів його в якості усипальниці родини Потоцьких, що володіли містом в XVII-XVIII ст. (Герб Потоцьких “Пилява” розміщений на висоті другого поверху на східній стіні перед контрфорсами). Тринефна базиліка з трансептом виконана в стилі бароко з елементами ренесансу. В інтер’єрах – фрески А. Фабянского. У XVIII – XIX ст. костел неодноразово добудовувався. У радянські часи храм був закритий, до сих пір в ньому розміщена експозиція Музею мистецтв Прикарпаття. Представлені зразки галицького іконопису, барокова скульптура Гуддера і Пінзеля, творчість класиків західноукраїнського малярства: К. Устиновича, І. Труша, Я. Пстрака, Ю. Данкевича, Е. Кульчицької, а також роботи польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVIII-XX ст.

Конструктивістське будівля ратуші на пл. Ринок – найвідоміший символ Івано-Франківська. На момент споруди в 1932 р це була найвища будівля міста (49,5 м.). Перша дерев’яна ратуша на цьому місці була споруджена незабаром після заснування міста в XVII ст., Проте потім неодноразово перебудовувалася. Найцікавішою з архітектурної точки зору була ратуша австрійських часів, існувала в 1871-1915 рр. У нинішньому вигляді зведена в міжвоєнний період. Монолітні залізобетонні стіни так і не змогли підірвати німецькі окупанти перед відступом в 1944 р У квітні 1990 р над будівлею Івано-Франківської ратуші вперше було піднято національний український прапор. З радянських часів в будівлі розміщено декілька експозицій Краєзнавчого музею: природи, історії, народного мистецтва, археології. Представлені багаті колекції зброї та книг, а також старовинних меблів. Всього – 120 тис. Предметів. Цікавим експонатом є макет старого Станиславова часів Потоцьких. По неділях у вестибюлі проходять зустрічі нумізматів.

Архикафедральний собор Воскресіння Христового – головна греко-католицька святиня Івано-Франківська. Собор був закладений в 1720 р як єзуїтський костел, проте через помилки в конструкції початкове будівлю в 1752 р довелося повністю розібрати і побудувати заново. Все р. XIX ст. храм був переданий греко-католикам і став кафедральним собором. У 1899-90 рр. настоятелем собору служив станіславський єпископ А. Шептицький до свого призначення митрополитом УГКЦ. Воскресенський собор вважається зразком австро-баварської архітектурної школи з чіткими рисами класицизму. У той же час верхівки веж виконані в стилі гуцульської дерев’яної архітектури. В інтер’єрі – великий п’ятиярусний іконостас, виконаний відомими українськими художниками А. Монастирським і М. Сосенко. Поруч збереглася будівля колишнього монастиря єзуїтів з колегіумом, який зараз займає медінститут.

Фрагмент оборонного муру з бастіоном – все, що залишилося від стародавніх міських укріплень фортеці Станіславова в сучасному Івано-Франківську. Фортеця була закладена в 1662 р київським воєводою А. Потоцьким за проектом Ф. Корассіні. Перші укріплення були дерев’яними, проте в 1672 р вони допомогли місту витримати турецьку облогу. У 1679-82 рр. Станіславської фортеці значно зміцнили під керівництвом арх. К. Бенуа. З усіх боків місто було оточене оборонними ровами, валами з вісьмома бастіонами і кам’яними кріпосними стінами висотою до 10 м. Укріплення були майже повністю розібрані в XIX в. за наполяганням австрійської влади. В даний час в казематах відреставрованого бастіону розташована галерея “Бастіон” – торгово-розважальний комплекс з терасою для прогулянок, сувенірними крамницями, бутиками, кафе та рестораном. Постійно діє виставка скульптур, картин і фотографій.

Вірменський костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії більше відомий жителям Івано-Франківська як “блакитна церква”. Найвища будівля з двома вежами в стилі зрілого бароко поряд з ринковою площею побудовано в XVIII в. на місці дерев’яної церкви на честь чудотворної ікони Богородиці (коронована в 1937 р, зараз знаходиться в Польщі). Будівництво почалося після того, як вірменська громада тодішнього Станіславова отримала право на самоврядування. Оскільки коштів на будівництво вірменам не вистачало, господар міста Ю. Потоцький зобов’язав допомагати фінансуванням єврейську громаду, конкурувати з вірменської в торгових справах. Дві реставрації в XIX і XX ст. значно змінили вигляд споруди. В оформленні інтер’єру застосована дерев’яна скульптура, мабуть, роботи майстра М. Полейовського. На стінах фрески, виконані Я. Солецьким. Інтер’єри повністю збереглися в радянські часи завдяки тому, що тут розміщувався музей історії релігії та атеїзму. Зараз це Свято-Покровський собор УАПЦ.

Укріплений палац-замок в Станіславові (Івано-Франківську) був закладений в 1672 р засновником міста, галицьким старостою А. Потоцьким як його резиденції і цитаделі Станиславівської фортеці. До того резиденцією служив дерев’яний мисливський замку його батька С. “Ревера” Потоцького. Першим етапом будівництва керував арх. Ф. Корассіні, а після 1679 року – арх. К. Бенуа. Замок складався з триповерхового палацу, оточеного оборонними валами і бастіонами, бічних службових будівель і парку в центрі замкового двору. Добре збереглася тільки парадна палацова огорожа, що відділяла замок від міста, з в’їзними воротами, прикрашеними лицарськими символами. До палацу Потоцьких бували польський король Ян III Собеський, трансільванський князь Ференц II Ракоці та ін. До нинішнього часу основний комплекс будівель втратив первісний вигляд, оскільки неодноразово перебудовувався і пристосовувався для потреб різних військових відомств. До 2004 року на території розташовувався військовий госпіталь. До останнього часу комплекс знаходився в приватній власності, зараз планується створення музейно-виставкового комплексу. У 2013 р завершилася реставрація в’їзної брами, яким повернули автентичний вигляд. На звороті можна побачити залишки валів і бастіонів, на одному з яких встановлений монумент “Вознесіння” з 3-метровою скульптурою Ісуса Христа (2001 г.).

Пам’ятник А. Міцкевичу в Івано-Франківську – один з двох пам’ятників видатному польському поету, встановлених в Україні до сторіччя з дня його народження (другий знаходиться у Львові). Спочатку фігура була витесана з рожевого мармуру, мала висоту 2,3 м. На постаменті по-польськи були вибиті слова: “Адаму Міцкевичу в сторіччя з дня народження – громадяни м Станиславова. 1898 р”. Під час Першої світової війни пам’ятник був пошкоджений. У 1930 р була встановлена ​​нова фігура, на цей раз відлита з бронзи. Польську дошку замінили на нову: “Адам Міцкевич, 1798-1855”. У такому вигляді пам’ятник зберігся до наших днів.

Парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка в Івано-Франківську відкрито в 1946 р на території маєтку барона Ромашкана. Навколо маєтку на площі 22 га була діброва, в якій колись любили полювати Потоцькі. В кінці XIX ст. територію почали окультурювати, проклали алеї, згодом викопали ряд каскадних ставків. У радянській час територію кілька разів перепланували. Тут встановили невелике погруддя Шевченка, який до цих пір є єдиним пам’ятником Кобзарю в Івано-Франківську. Збереглися два ставки. На одному з них, який називають “Лебедине озеро”, створений острівець з будиночком для лебедів і качок (місцеві жителі на вихідних приходять їх підгодувати). Також тут знаходиться парк атракціонів. У 2010 р до дня міста встановлено “Камінь любові”, привезений із Кани, невеликого містечка в Галілеї, де Ісус благословив наречених. За легендою, це місце вважається щасливим для закоханих: тут призначають побачення, освідчуються у коханні і фотографуються в день весілля.

Римо-католицький костел Христа Царя в Івано-Франківську розташований в передмісті Горки. Побудований в 1925-39 рр. за проектом арх. С. Треля. У 1961-89 рр. святиня була закрита, використовувалася під склад. У 1989 р майбутній єпископ о. Я. Ольшанський освятив костел. Протягом 1990-99 р.р. храм був відновлений. У костелі встановлено орган.

Реформаторська синагога була побудована в Івано-Франківську з ініціативи членів суспільства “Громадський прогрес”. Перший камінь був закладений в 1895 р, будівництво тривало чотири роки під керівництвом арх. В. Штясни. Будівля виконана в мавританському стилі з елементами ренесансу. Спочатку по кутах розташовувалися чотири вежі, прикрашені зірками Давида. Під час двох світових воєн будівля постраждала, але була відреставрована. У 1990-х рр. частина приміщень повернули міської іудейській громаді. Поруч у 2003 р встановлено пам’ятник на місці страти 27 українських патріотів, членів ОУН, розстріляних німцями в 1943 р