Перейти до вмісту

Диканька

Диканька – селище міського типу в Полтавській області. Прославилося завдяки книзі Н. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Існують дві основні версії походження назви селища. Перша пов’язана з наявністю тут колись густих диких лісів, друга – з прізвищем Дикань, яке нібито було у першопоселенця і досі зустрічається в окрузі. Згідно з історичними документами, власником прізвища був козак Яхно Діканенко.

Перші згадки про Диканьку датуються 1658 роком в літописі Самійла Величка. Заселена Диканька була біглими козаками і селянами.

У східній частині селища, в лісовій гущавині, знаходяться руїни підземного монастиря, що складається з 8 печер, з’єднаних розгалуженими ходами, і системи підтримки життєдіяльності ченців, що жили тут до 1602 року. Печерний скит служив притулком також і для людей, які рятувалися від набігів кримських татар в XV-XVI ст

Візитівкою Диканьки є Тріумфальна арка – символ перемоги над французами в 1812 році. Побудована вона була разом з палацовим комплексом за проектом італійського архітектора Луїджі Руска, безпосередньо перед візитом в Диканьки імператора Олександра I. Арка – єдиний елемент палацового комплексу, що зберігся до наших днів. Сам палац і всі прилеглі до нього будівлі були зруйновані ще в 1917 році.

Ще одна визначна пам’ятка – Миколаївська церква, побудована в 1794 році на місці старої дерев’яної церкви за проектом відомого архітектора Н. А Львова. Вперше в церкві була застосована система подвійного купола. Під церквою знаходиться родинна усипальниця Кочубеїв.

Троїцька церква була побудована в 1780 році на місці старої дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви. Церква має форму хреста, а обробка виконана в кращих традиціях пізнього бароко. Це місце любив відвідувати Гоголь. Існує думка, що саме в Троїцької церкви коваль Вакула “…на стене сбоку, как войдешь в церковь, намалевал …черта в аду, такого гадкого, что все плевали, когда проходили мимо”

Одне з найбільш духмяних місць в Диканьці – Бузковий гай. З усіх куточків світу за наказом правнука судді Кочубея Віктора Павловича звозили саджанці бузку, в результаті чого на місці глиняного кар’єру виріс чудовий парк із затишними алеями і лавочками. 40 видів бузку наповнювали своїм ароматом повітря в період цвітіння. Цей парк Віктор Павлович створив для своєї хворої донечки Анни. Щовесни тут проводиться свято «Пісні Бузкового гаю»

Мовчазні свідки боїв і перемог зустрічають гостей при в’їзді в селище. Ці хранителі таємниць – легендарні Кочубеєві дуби, стародавні 500-літні старці, які бачили Пушкіна, і спостерігали побачення Мазепи з Мотрею Кочубей. У висоту дуби досягають 22 метрів, а діаметр – 180 сантиметрів.

 

Тури до: Диканька

Черговий робот не виявив турів у це місто!

Готелі та котеджі у : Диканька

Черговий робот не виявив готелів / котеджів в цьому місці!

Статті : Диканька

Черговий робот не виявив статті про це місце!